Меню
Головна
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Література arrow Обман як вербальний конфліктоген (на матеріалі української та російської фразеології)

Обман як вербальний конфліктоген (на матеріалі української та російської фразеології)


Обман як вербальний конфліктоген (на матеріалі української та російської фразеології)

Досліджено конфліктний потенціал українських і російських фразеологізмів зі значенням обману. Аналізуються ознаки неправди, обману і брехні, їх різновиди, визначається коло конфліктних значень, що реалізуються фразеологічними одиницями, подається комунікативно - прагматична характеристика виявленим інтенціям. Зроблено висновок, що фразеологічні одиниці можуть мати конфліктогенний потенціал немотивованої або мотивованої спрямованості, що співвідноситься із прагненні адресанта висловити своє ставлення до факту обману й опонента.

Брехня і приятеля робить недругом

(Укр. присл.)

Що може бути реальніше, ніж мовний конфлікт, який сам по собі є протилежністю успішної комунікації? Свідомість людей нової доби, нерідко "хвора" від психологічних перевантажень і депресій, обмежена через брак культури або людяності, втікає від реальності, сподіваючись на можливість "безконфліктності". Альо штучне невизнання феномену конфлікту в суспільній системі і навіть його пропозиція різних альтернативних назв - ситуацію не змінить. Адже мова йде про явище, в якому відбувається представлення реальних дій і почуттів реальними знаками мови, тобто про зображення будь - якого реального процесу за допомогою механізму настільки бездоганного, що він презентує всі знаки дійсності та враховує всі її незвичні заверни.

Конфлікт визначає всі сфери життєдіяльності людини, тому все, що супроводжує цей феномен (причини, умови виникнення, етапи перебігу, спосібі урегулювання, мовні і позамовні реалізації тощо) давно являється сферою особливої уваги науковців. На сьогодні вивчення конфліктів у пострадянських державах відбувається в рамках багатьох дисциплін. Значна кількість вітчизняних і зарубіжних досліджень із загальної теорії конфлікту (А. Анцупов, І. Ващенко, Л. Герасіна, С. Гіренко, А. Гриненко, Т. Дуткевич, Л. Ємельяненко, Р. Козирєв, О. Кисельова, М. Панів, Т. Петрівська, М. Пірен та ін.), його філософсько-соціологічних, юридичних, політичних та інших аспектів (М. Василік, Ю. Волков, В. Добреньков, А. Здравомислов, В. Іванов, Р. Ложкін, Ст. Нечепуренко, Н. Пілат, Н. Пов'язаність якель та ін.) підтверджують необхідність наукового узагальнення проблеми цього феномену, чіткого розуміння потреб як у фундаментальних, так і в прикладних знаннях про закономірності його розвитку, спосібі попередження і вирішення.

У структурі конфлікту важливими компонентами є конфліктогени. Цей механізм розгортання конфлікту описано дослідниками в галузі психології конфлікту (X. Корнеліус, Р. Ложкін, Н. Пов'язаність якель, Ш. Фейр, Ст. Шейнов), які визначають конфліктогени як слова, дії (або бездіяльність), поведінкові акти, що можуть призвести до конфлікту [5, 141]. Ці "саботажники" спілкування, з'єднання з'явившись ситуативно на початку протистояння, поступово "ланцюжковою реакцією" призводять до його ескалації, все більше налаштовуючи опонентів на боротьбу. Одним із конфліктогенів є обман. Робіт, присвячених вивченню лінгвістичного та семіотичного аспектів обману у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці небагато. За кордоном активно розвивається "лінгвістика обману", де узагальнюються теоретичні результати досліджень обману у філософії, психології, соціології, юриспруденції, літературознавства (С. Бік, Дж. Вінсент, Тобто Гофман, С. Діц та ін.). У лінгвістиці поступово намітилося два напрями вивчення феномену. Представники першого займаються вивченням мовних одиниць, які номінують обман / брехню (Н. Арутюнова, Л. Віцюк, І. Шатуновський та ін.), методами його когнітивної семантики (А. Вежбіцка, О. Морозова та ін.). Науковці говорять про існування "дискурсу обман/ або про "неправдивий дискурс". Зокрема, Л. Віцюк визначає його як послідовні мовні акти, в яких виражається особистісний смисл нещирого мовця [1]. Дослідниця вважає, що процес формування неправдивого дискурсу необхідно розглядати як комунікативну діяльність і як комунікативний акт, де комунікативна діяльність представлена у вигляді сукупності дій, які підпорядковуються певній комунікативній меті. О. Морозова вводити у лінгвістичний обіг поняття дискурсеми неправди, що складається із двох частин: неправдивого висловлення і метамовленнєвого нашарування, яке дає можливість виокремити неправдиве висловлення із дискурсу, не зруйнувавши його зв'язків із ситуацією [6]. Представники іншого напряму зосередилися на вивченні прагматичних характеристик помилкових висловлювань, на свідомому порушенні умов виконання мовного акту, принципів кооперативного спілкування (Ї. Кубінова, Дж. Остін, Дж. Р. Серль та ін.). Кубінова Й. зробила висновок, що різні типи сценаріїв "нещирого дискурс/ реалізуються за допомогою власного сценарію мовця і не мають жорсткої структури. Метою мовця в цих діалогах є спроба під поглядом повідомлення істини вплинути на свідомість і поведінку адресата та створити таку ситуацію, яка б відповідала цілям нещирого учасника комунікації [4].

Альо дослідження феномену обману має нерівномірний характер. Нерідко науковці навіть не розрізняються поняття "неправда", "обман" і "брехня". Ми вважаємо, що говорити про конфліктний потенціал явища можна лише зважаючи на різницю між названими вище поняттями. Тож актуальність нашого дослідження обумовлена невирішеністю питання щодо визначення різновидів цього конфліктогену, які здатні по-різному впливати на розгортання й ескалацію конфлікту. Актуальність роботи визначається і зростаючим інтересом лінгвістів до комунікативно-прагматичного потенціалу фразеологічних одиниць, активним використанням у спілкуванні приказок, прислів'я їв, зокрема, і для характеристики обману як складової конфліктної комунікації; недостатньою вивченістю української і російської фразеології в якості засобів вербальної репрезентації конфлікту. Об'єднання об'єктом дослідження виступає українська і російська фразеологія. Предметом дослідження є комунікативно-прагматичний потенціал фразеологічних одиниць української і російської мов та їх роль в експлікації феномену обману, який є конфліктогеном. Мета нашого дослідження полягає у виявленні конфліктного потенціалу у змісті українських і російських фразеологізмів зі значенням обману. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань : 1) розглянути феномен обману як психологічну категорію; 2) проаналізувати характерні ознаки неправди, обману і брехні; 3) визначити коло конфліктних значень, що реалізуються фразеологічними одиницями української і російської мов на позначення неправди, обману і брехні; 4) дати комунікативно-прагматичну характеристику виявленим інтенціям. Наше дослідження також пов'язаність язано з визначенням лінгвокультурологічних особливостей у сприйнятті феномену росіянами й українцями. Джерельною базою є українська (біля 300 одиниць) [7; 9] і російська (біля 230 одиниць) [2; 8] фразеологія.

Глибока та надзвичайно цікава характеристика різновидів обману, особистісних і ситуативних чинників, які йому сприяють, подана американським психологом П. Екманом [10]. Він уважає, що обман не має виправдання, особа завжди сама свідомо обирає, чи вдаватися до нього, у більшості випадків чітко розуміючи різницю між правдою й брехнею. Екман визначає обман як дію, якою одна людина вводити в оману іншу, робить це навмисно, без попереднього повідомлення про свої цілі та без чітко вираженого з боку адресата прохання не повідомляти правду [10, 22]. У певних ситуаціях особа обманює протягом усього процесу комунікації, в інших - вдається до нього як до тимчасової "маски", яка приховує вчинки, думки та ін.

Російський психолог Ст. Знаків пропонує чітко розрізняти поняття "неправда", "обман" і "брехня" [3, 245]. Неправда, що з точки зору психолога, має три різновиди: це вербальний відповідник помилкової (хибної) думки, коли особа вірить у реальність того, про що говорити (1); неправда існує у вигляді іносказання (алегорія, іронія, жарт), тому слова отримують у певному контексті інше (протилежне) значення (2); немотивований обман, який не розрахований на отримання особистої вигоди, на приниження співрозмовника (3). Неправда, як вербальний еквівалент обману, виявляється коли адресант сам помилково вірить у реальність існування чогось, коли вона є наслідком обмеженості знання, неповноти істини. Такий немотивований обман не є інформаційним, а комунікативним феноменом, він у поезії янській самосвідомості - зовнішній вияв захисних механізмів особистості, що спрямовані на усунення почуття дискомфорту. У зв'язку з цим, необхідно говорити і про особливий вид конфліктогенів (немотивованої спрямованості), які відповідають немотивованому обману і не виступають повноцінними "саботажниками" спілкування через відсутність бажання адресанта образити адресата.

Феномен обману є ширшою категорією, ніж неправда. Він створюється свідомим бажанням адресанта надати адресату інформацію, яка не відповідає дійсності. Обман являється іншим видом конфліктогенів (мотивованої спрямованості), він налаштовує комунікантів на боротьбу і "переводити" їх у статус опонентів. Обман може подаватися у вигляді інформації, з якої опоненту пропонується самостійно зробити помилкові висновки і тоді він стає співучасником обману, жертвою своїх власних думок чи умовиводів. Обман може виглядати як правда, що подається таким чином, що в неї важко повірити.

Задля пояснення брехні (рос. - false) Ст. Знаків згадує слова Блаженного Августина: "Брехня - це сказане з бажанням сказати брехню". Мета брехуна - за допомогою вербальних (і невербальних) засобів комунікації дезінформувати партнера, ввести його в оману. Брехня - злісна передача інформації, яка не відповідає дійсності, вона також є конфліктогеном мотивованої спрямованості. (Зауважимо, що російське false можливо перекласти українською як брехня лише за умови прийняття його стилістичного маркування "розмовне", альо синонімічна заміна лексеми брехня стилістично нейтральним словом неможлива, адже неправда / обман та брехня позначають різні категорії. Тож ми свідомо використовуємо в нашій роботі це слово як термін.)

Особа при використанні неправди, обману чи брехні меншою мірою акцентує увагу на тій шкоді, яку вона завдає іншій особі, а більшою - на об'єднання єктивній характеристиці змісту цих феноменів і суб'єкта єктивній оцінці якостей особини адресата. Ці категорії обов'язково враховують уявлення комунікантів про соціальну і психологічну природу обману. Яскравою формою характеристики такого національного уявлення виступає фразеологія, яка є вербальним вираженням мудрості народу, що передається з покоління в покоління, являє собою неписаний кодекс "законів" здорового глузду і закладає моральні й етичні передумови для формування соціально адекватної особистості.

Звернемося до стійких словосполук російської мови (тлумачення подаємо мовою оригіналу) [8]. Із 55 одиниць до групи, яка визначає неправду, віднесено 15. До першого різновиду цієї групи включаємо 4 словосполуки: кидати слова на вітер (говорити даремно), кидатися словами (безвідповідально говорити), висмоктати з пальця (вигадувати, придумувати), мазати по губах (обіцяти даремно). Сутність цих стійких сполучень зводиться до наявності певної інформації, яка, з точки зору адресанта, є реальною, але сприймається адресатом як помилкова (хоча такою може й не бути). Фраземи іншого різновиду нами не визначено. До третього - віднесено 11: теревені (дурниця, брехня), бабині казки (вигадки, байки), боби розводити, розводити антимонии (базікати дурниці, говорити дурниці); лити кулі (розповідати неправдоподібне), верзти нісенітниці (нісенітницю) (говорити дурниці, нісенітниці), з три короба (безвідповідально багато обіцяти). Цей різновид визначає неправду, яка не вимагає віри навіть з боку адресанта, котрий не має бажання образити адресата, є лише намір потішити, розважити, розповісти небилицю. Значення цих фразем характеризує особливі міжособистісні стосунки, які можна "прикрасити" вигадками, небилицями, жартами, що виступають як немотивований конфліктоген, котрий не провокує суперечку.

Група стійких словосполук, які визначають обман, налічує 23 одиниці, що можуть характеризувати напівправду або перекручену правду: вертіти хвостом (хитрувати, лукавити), в неправдивому світлі (навмисно спотворювати), навести тінь на тин (навмисно заплутувати), збити з пантылыку (з пахвей, з пантелику) (приводити в оману, заплутувати) та ін. Кожна фразема визначає ситуацію, яка має правдиві, але приховані чи змінені відомості. Група з визначенням брехні має 17 сполучень, а саме: вішати собак (обмовляти), кривити душею (навмисно брехати), натягнути ( наставити ) ніс (обдурити, провести), втирати окуляри, заговорювати зуби, залишити в дурнях (обманювати); морочити голову (брехати) тощо. Фраземи визначають навмисне перекручення інформації, що є конфліктогеном мотивованої спрямованості.

Із 65 сполук української мови значення "неправда" передають 22 [9]. Більшість із них відносяться до третього різновиду: брати за чисту монету (наївно вважати, обманюватися), варити кашу (вигадувати), виссати з-під пальця (вигадувати), гнати химери, баглаї гнути (говорити нісенітниці); заливати гусаря (поєднувати реальне і вигадане), і на голову не лізе (нісенітниці), плести ( розводити ) мандрони, плести сухого дуба, теревені правити (говорити дурниці, нісенітниці); сон рябої кобили (дурниці). Тож в українській мові значною є саме група стійких сполучень, які відображають намір потішити і використовуються через "любов до мистецького слова".

Значення "обман" визначено у 33 фраземах: брати на Бога (на гармату, на арапа ) , грати в піжмурки, замазати ( замилювати, замулювати ) очі (хитрувати), затуманювати очі (вводити в оману), ловити на гачок (перехитрити, ввести в оману), морочити голову, наводити полуду на очі (обдурювати, хитрувати); напускати дурману, наставляти тенета (обманювати); пересмикувати карти, підвести під дурного хату, пускати ману в очі (ошукувати); розминутися з правдою, туманити голову (морочити, інтригувати) та ін. Група сполук зі значенням "брехня" складається із 10 одиниць, наприклад: дурити голову, залишати в дурнях, пошити в дурні, водити за ніс, обвести круг пальця, забити баки (одурити). Результати дослідження показують, що ставлення до неправди, обману і брехні в українців і росіян має багато спільного. Ми виявили два типи конфліктогенів, які реалізують різні типи потенційних і реальних конфліктних ситуацій, фіксують такий рівень узагальнення, який дозволяє мотивовано використовувати їх у практиці мовної поведінки.

В основі нашого дослідження аналіз і пареміологічних одиниць, які мають статус комунікативної складової у діалоговій взаємодії партнерів, де мотивом і метою адресанта є мовленнєва інтенція власного волевиявлення і впливу на адресата, спонукання і отримання відповідної реакції. Визначено біля 230 українських пареміологічних одиниць, які виражають значення "неправда", "обман", "брехня" [7]. З них біля 60 пов'язані з розумінням українців про неправду, причому вона нерідко засуджується (Всяка неправда гріх; Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає; Правда вмерла, неправда увесь світ зжерла; Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, ті і молоч; Коцюба кудкудакала, помело яйце знесло; Меле язиком, як пес хвостом; Наговоривши сім міхів горіхів гречаної вовни, та всі неповні; Наша казка гарна, нова, починаймо її знову; Переливає з пустого в порожне; Помилка за фальш не йде (не буває); Розказав Мирон рябої кобили сон; Стільки наговоривши, що і в шапку не збереш; Тринди-риндові, з маком борщ та ін.). Дослідженні джерела подають нам лише біля 20 пареміологічних одиниць на визначення обману: Жид ні сіє, ні оре, а живе обманом; Вір своїм очам, а не обманним промов; Обманом баришів не наживеш; Обманом далеко не заїдеш та ін. Всі інші (більше 150) визначають брехню ( Брехнею світ перейдеш (пройдеш) та назад не вернешся; Маленька брехня за собою велику веде; З брехні не мруть, та більше віри не ймуть; Бреше - і не заїкається (і оком не моргне, аж пальці знати, як шовком шиє, як гребінцем чеше, як дише, як піп у церкві, як собака <на висівки>, як сірко на вітер, як деркач дирчить, як сам знає, як циганський ціп); Чисто бреше - і віяти не треба; Старому брехати - не ціпом махати; Треба знати, як брехати, щоб карбованця дістати; Брехав, доки зовсім не вбрехався; Брехання кінця не має; Брехач з комара зробить коня та ін.).

Російське джерело подає біля 170 одиниць, які виражають значення "неправда", "обман", "брехня" [2]. З них розуміння неправди, її проявів реалізовано у 40 (Живуть же люди неправдою - і нам не луснути стати; Не нами стала (почалася) неправда, не нами й скінчиться; Неправда світлом почалася, світлом і скінчиться; Світло споконвіку неправдою варто; Неправді глотку рукавицею не заткнеш; Правдою жити - від людей відбути, неправдою жити - прогнівити бога; Неправда вийде назовні ; Того лиха не відбути, хто звик жити неправдою та ін.). Обман характеризується у 42 пареміях (Птицю кормом, а людину словом обманюють; Не обдуриш-не продаси; Обманом багато не вторгуєш; Не всяку правду чоловік дружині (чоловікові дружина) розповідає <а каже, так обманює>; У душу в'ється, а в кишеню лізе; На кривій коні (на кривих оглоблях) шахрая не об'їдеш; Ляси точить та людей морочить; Приходив днями мужичок міняти на гріш п'ятачок; Свиню за бобра продали (купили); Він ще понад шахрая на два фути; Він тебе обует і разует; Він тебе напоїть і вытрезвит; Він тебе купить і продасть та ін. Значення "брехня" виражають більше 90 пареміологічних одиниць (Брехня не введе в добро; Бреше й оком не смигнет; Бреше, людей не соромиться і бога не боїться; До всякої брехні своє приклади; Один збреше, хоч кулаки суй, інший збреше, голки не підбити; Він бреше на всю губу; Раз збрехав, а на століття брехуном став; Солжешь сьогодні, не повірять і завтра; Що брехливо, то і гнило; Що полжешь, то і поживеш та ін.).

Психологи считают, що українці та росіяни відкриті у спілкуванні, визнають тісний контакт одне з одним, прагнуть до щирість, відвертості. Для них важливим є розуміння справедливості та того, які дії можна вчиняти щодо іншої людини. Саме це стає основою у визначенні, чи можна обманювати. Схожість у сприйнятті феномену реалізується в непоодиноких випадках співпадіння паремій у двох мовах: Брехати - не ціпом махати: не важко - Брехати - не ціпом махати; У всякому мудреця досить простоти - Кожен мудрий свого дурня знайде; Трапляється, що й на мудрому чорт катається; Насказал сім четвергів та все підряд - Наговоривши сім мішків гречаної вовни <та й ті неповні>; Неправдою світ пройдеш, да назад не воротишься - Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся; Не все те переймати, що пливе по Волзі - Не всі ті переймай, що по води плине; Обманом багато не вторгуєш - Обманом баришів не наживеш; Бреши, та знай міру - Брехати бреши, та не забріхуйся та ін. Справедливість, з точки зору мовців, дає можливість інколи приховувати певну інформацію, змінювати її; особа може сама вірити у сказане чи не знати правду, що й реалізується у неправді. Інколи й обман визначається самим правом людини приховувати те, що іншим не варто знаті, тож у цих випадках може не викликати нарікань. Альо засуджується обман, який характеризує міжособистісну взаємодію в когнітивному плані у таких видах стосунків: 1) позитивно-негативні, коли один із комунікантів має негативну позицію по відношенню до іншого й може вдаватися до обману, а інший - позитивну, тому сприймає інформацію як "правду"; 2) суперечливо-негативні, коли один із комунікантів суперечливо ставиться до іншого, тому може вдаватися / не вдаватися до обману і вірити / не вірити опоненту, а інший ставитися до опонента негативно, тому обманює сам і не вірить опоненту. За цих обставин одна із сторін обов'язково буде обдурено, альо в умовах конфліктної взаємодії опоненти повинні бути готовими до подібного розвитку конфлікту. Тому нерідко особа стає жертвою власної нерозсудливості чи хибних умовиводів. Але значна частина паремій у досліджених джерелах характеризує саме брехню (65% в українській мові та 53% в російській). Українці та росіяни засуджують особу брехуна (Хто вміє брехати, тієї вміє і красті; Хто вчора збрехав, тому і завтра не повірять; Хто бреше, той і краде), процес ( Брехати не колом махати; Брехати, так людей оббігати), сам феномен (Брехня - не птаха: не втомиться літати; Брехня в вічі колі; Брехня далеко не завезе; З брехні мит не беруть; Що брехливо, то і гнило).

На підставі проаналізованих прикладів виділено конфліктологічні ознаки феномену обману (неправди, брехні); визначено, що фразеологічні одиниці для номінації феномену можуть вживатися для вираження інтенції поради, попередження, застереження, докору тім, хто вдається до обману. Альо система "неправда", "обман", "брехня" має певний діапазон різновидів. Через це можна говорити про їх конфліктогенний потенціал немотивованої або мотивованої спрямованості, що співвідноситься з мірою "допустимості" обману, з прагненням адресанта висловити своє ставлення до факту обману й адресата. Виділені ознаки мовних одиниць показують, що в них міститься потреба, необхідність, бажання чи обов'язок адресанта вплинути на ситуацію й на опонента завдяки багатому досвіду народів, їх широким поглядам.

Література

1. Вицюк Л. А. Лексико-семантичні та синтаксичні засоби реалізації помилкового дискурсу: на матеріалі російської та англійської мов: дисс. ... к. філол. н. : 10.02.19 "Теорія мови" / Л. А. Вицюк. - Майкоп, 2010. - 146 с.

2. Даль Ст. Прислів'я російського народу [Електронний ресурс] / в. І. Даль. - Режим доступу: http://www.rodon.org/dvi/prn0.htm.///333

3. Знаков В.В. Западные и русские традиции в понимании лжи: размышления российского психолога над исследованиями Пола Экмана / В.В. Знаков // Психология лжи. - СПб. : Питер, 2000. - С. 243-266.

4. Кубинова Й. Мовленнєва інтенція "брехня, обман" в семантичному і коммуникативнопрагматическом аспекти: автореф. дисс. ... к. філол. н. : 10.02.01 "Українська мова" / Й. Кубинова. - М., 2002. - 24 с.

5. Ложкін Р. В., Повякель Н.І. Практична психологія конфлікту: [учеб. посібник] / Р. в. Ложкін, Н.І. Повякель. - К : МАУП, 2000. - 256 с.

6. Морозова О. І. Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійської мови) : автореф. дис. ... д. філол. н. : 10.02.04 "Германські мови" / О. І. Морозова. - К., 2008. - 32 с.

7. Українські приказки, прислів'я і таке інше / [уклад. М. Номис; упоряд., примітки, вступ. ст. М. М. Пазяк]. - К : Либідь, 2003. - 352 с.

8. Фразеологічний словник російської мови / [під ред. А. В. Молоткова]. - 4-е изд. - М. : Російська мова, 1986. - 543 с.

9. Фразеологічний словник української мови: [у 2-х кн. / уклад. В. М. Білоноженко та ін.]. - К : Наукова думка, 1993. - 984 с.

10. Екман П. Психологія брехні: обмани мене, якщо зможеш / П. Екман; [пер. з англ. Н. Ісупової та ін]. - СПб. : Пітер, 2013. - 304 с.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті, виділіть слово та натисніть Shift + Enter
 
Предмети
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика, хімія, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страхове дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Етика і естетика
Інше