Меню
Головна
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Право arrow "Спеціальні" вбивства та інші злочини, пов'язані з посяганням на життя

"Спеціальні" вбивства та інші злочини, пов'язані з посяганням на життя


Статтю присвячено порівняльно-правовому дослідженню "спеціальних" убивств та інших злочинів, пов'язаних із посяганням на життя. Здійснено огляд сучасних проблем визначення ознак цього кримінально-правового інституту. Зроблено висновок про необхідність удосконалення кримінального законодавства України.

Ключові слова: кримінальне право, порівняльно-правове дослідження, злочини проти життя, спеціальні вбивства.

Стаття присвячена порівняльно-правовому дослідженню "спеціальних" вбивств та інших злочинів, пов'язаних з посяганням на життя. Здійснено огляд сучасних проблем визначення ознак цього кримінально-правового інституту. Зроблено висновок про необхідність удосконалення кримінального законодавства України.

Ключові слова: кримінальне право, порівняльно-правове дослідження, злочини проти життя, спеціальні вбивства.

The article is devoted to comparative law research "special" murders and other crimes that infringe on life. It carried out a review of contemporary issues determining the signs of the criminal law of the institute. The conclusion about the need to improve the criminal legislation of Ukraine.

Key words: criminal law, rather-legal research, crimes against life, special murders. правовий злочин кримінальний

Вступ

У сучасному кримінальному законі законодавець приділив значно увагу питання охорони життя від злочинних посягань. Як вже зазначалось, у частині 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України) міститься загальна норма, що встановлює кримінальну відповідальність за основний склад умисне вбивства. Воно визначається як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Однак законодавець передбачив багато спеціальних норм (тобто таких, що містять усі ознаки загальної норми, проте мають також специфічні риси), у яких злочинним наслідком є заподіяння смерті іншій людині. Принаймні в 67 складах злочинів із різних розділів Особливої частини КК України прямо чи опосередковано вказано на настання смерті потерпілого як наслідок злочинного діяння [1].

Постановка завдання. Мета статті полягає в проведенні комплексного аналізу наукових і законодавчих підходів до тими "спеціальних" убивств з огляду на сучасні досягнення кримінально-правової компаративістики.

Результати дослідження. У кримінальному законодавстві країн романо-германської правової сім'ї такі склади також представлені досить широко. Так, у Кримінальному кодексі Федеративної Республіки Німеччина нараховується 34 склади злочинів, у яких прямо вказується на злочинний наслідок у вигляді смерті потерпілого [2]. У Кримінальному кодексі Франції таких складів злочинів 27 [3]. У Кримінальному кодексі Голландії дуже широко представлене склади злочинів, у яких жертва помирає в результаті конкретного насильницького чи небезпечного злочину, наприклад: частина 3 статті 282 Кримінального кодексу Голландії (незаконне позбавлення волі, що призвело до смерті), частина 2 статті 282 Кримінального кодексу Голландії (взяття заручника, що призвело до смерті), частина 3 статті 300 Кримінального кодексу Голландії (фізичне насильство, що призвело до смерті), частина 2 статті 302 Кримінального кодексу Голландії (фізичне насильство при обтяжуючих обставинах, що призвело до смерті), стаття 312 Кримінального кодексу Голландії (inter alia збройний розбій, що призвів до смерті). Розділ VII Книги Другої Кримінального кодексу Голландії (стаття 507 et seg.) містить багато злочинів цього типу [4].

Питання відмежування вбивства від інших видів "спеціальних" убивств і розмежування таких "спеціальних" убивств досить часто були об'єднання об'єктом дослідження для вчених, які вивчали різні аспекти злочинних посягань на життя людини [5, с. 6-49; 6, с. 372-399; 7; 8, с. 106-121; 9, с. 46-47; 10, с. 7; 11].

Певну систему розмежування складів злочинів, спільною ознакою яких є суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті людини, відтворила у своїй монографії "Теорія розмежування складів злочинів" Л. П. Бріч [12, с. 554-590]. Так, науковець переконана, що найважливішим критерієм, за яким класифікують злочини проти життя (вбивства), передбачені у розділі ІІ Особливої частини КК України, є форма вини. Роль форми звинувачуй у розмежуванні складів злочинів, у яких єдиним, основним чи додатковим безпосереднім об'єднання об'єктом є життя людини, не є однаковою щодо різних складів злочинів. Для складів злочинів з однаковою формою вини вона є спільною ознакою. Водночас форма вини є розмежувальною ознакою умисних і необережних злочинів, що заподіюють смерть людини [7, с. 182].

Злочини, передбачені статтями інших розділів Особливої частини КК України, суб'єкта єктивна сторона яких характеризується умисним ставленням винного до наслідків у вигляді смерті, що виступають ознакою основного чи кваліфікованого складу злочину, наведений у частині 5 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 7 лютого 2003 р. № 2 як такі, що охоплюються поняттям "раніше вчинене умисне вбивство", у тому числі вбивства, відповідальність за які передбачається іншими статтями КК України (статтями 112, 348, 379, 400, частиною 4 статті 404, статтею 443 КК України 2001 р.) [13]. Ці норми про умисні склади злочинів, коли життя особини є основним або єдиним додатковим безпосереднім об'єднання об'єктом, співвідносяться із загальною нормою про умисне вбивство (частина 1 статті 115 КК України) як спеціальні. У цьому разі конкуренція є повною. Це норми про склади злочинів, що передбачені статтею 112, частиною 2 статті 115, статтями 348, 379, 400, частиною 4 статті 404, статтею 443 КК України, та група норм про злочини, які прийнято називати умисними вбивствами з пом'якшуючими ознаками, що передбачені статтями 116, 117, 118 КК України [7, с. 183].

Л. П. Бріч наголошує, що суб'єкта єктивна сторона злочинів, передбачених усіма іншими нормами (як розділу ІІ, так і інших розділів Особливої частини КК України), щодо наслідків у вигляді смерті, які виступають ознакою основного чи кваліфікованого складу злочину, характеризується лише необережною формою вини. Також навчань вважає, що окремо необхідно розглянути особливості співвідношення названих складів злочинів, у яких життя особини є єдиним додатковим безпосереднім об'єднання об'єктом, із кваліфікованим складом умисне вбивства (частина 2 статті 115 КК України). Конкуренція норм про ці склади злочинів є частковою. З боку складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 115 КК України, вона може мати місце лише в частині окремих кваліфікуючих ознак [7, с. 183-184].

У цілому погоджуючись із позицією Л. П. Бріч, вважаємо, що в кримінальних кодексах країн колишнього СРСР, як і в Кримінальному кодексі України, умовну систему посягань на життя можна представити таким чином: щодо основного складу "простого" вбивства спеціальними виступають, по-перше, кваліфіковані та привілейовані види вбивств, тобто вчинені за обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин; по-друге, необережне вбивство та інші суспільно небезпечні діяння, наслідком яких є також необережне заподіяння смерті потерпілому (як правило, це пов'язаність язано з порушенням певних правил або приписів); по-третє, це умисні посягання на життя спеціального суб'єкта, діяльність якого визначається чіткими межами державних, службових та інших повноважень (державна, громадська діяльність, службові обов'язки, обов'язки з військової служби, діяльність щодо охорони громадського порядку, здійснення правосуддя, діяльність, пов'язана з наданням правової допомоги тощо), такі посягання в науковому середовищі часто називають "спеціальними" вбивствами [14]. Окрему групу, на нашу думку, складають злочини так званої міжнародної юрисдикції, передбачені розділом ХХ Особливої частини КК України та більшістю кримінальних законів країн романо-германської правової сім'ї: ведення агресивної війни, порушення законів і звичаїв війни, поєднане з умисним убивством, застосування зброї масового знищення, що спричинило загибель людей, геноцид.

Що стосується першої групи, то її було детально описано раніше. У питаннях кваліфікації таких убивств у законодавстві країн романо-германської правової сім'ї спостерігається певна однаковість, зумовлена насамперед наявністю в кваліфікованих і привілейованих види убивств єдиного об'єкта злочину - життя людини.

У другій групі спеціальними щодо загальної норми про вбивство через необережність (стаття 119 КК України) є норми, у складах закріплених злочинів яких життя особи виступає додатковим об'єднання об'єктом, єдиним або в альтернативі з іншими особистими благами людини (здоров'я ям тощо). Для цих складів злочинів властива однакова (необережна) форма вини, що характеризує суб'єкта єктивне ставлення до всіх альтернативних наслідків. Це має місце як у тих випадках, коли смерть як обов'язкова ознака складу злочину у диспозиції відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК України називається прямо (наприклад, "загибель людей", "загибель кількох осіб"), так і в тих випадках, коли вона охоплюється поняттями "тяжкі наслідки", "інші тяжкі наслідки", "особливо тяжкі наслідки" [7, с. 186]. Така ж ситуація спостерігається у більшості кримінальних кодексів країн континентальної Європи.

Що стосується третьої групи, у якій потерпілим виступає особа, наділена державними, службовими й іншими повноваженнями, то загальною щодо цих спеціальних норм є норма про кваліфікований склад умисне вбивства лише в частині ознаки, закріпленої в пункті 8 частини 2 статті 115 КК України, що у більш загальних рисах вказує на правовий і соціальний статус потерпілого: "особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку". У названих спеціальних нормах зміст такої ознаки, як потерпілий, є більш конкретизованим порівняно зі змістом відповідної ознаки складу злочину, закріпленого в загальній нормі [7, с. 184]. У таких випадках під час кваліфікації кримінальна відповідальність настає згідно зі спеціальною нормою.

Така позиція вітчизняного законодавця не завжди поділяється законодавцем зарубіжним. Так, у статті 221-4 Кримінального кодексу Франції Глави І "Про посягання на життя людини", у диспозиції якої викладено обставини, що обтяжують умисне вбивство, серед інших потерпілих із загальними ознаками (на кшталт неповнолітнього або вагітної) наведена осіб, які наділяються конкретними спеціальними повноваженнями. За пунктом 4 статті 221-4 Кримінального кодексу Франції умисне вбивство (meurtre) карається довічним кримінальним ув'язнена язненням, якщо його вчинено щодо магістрату (поняття "магістрат" об'єднання єднує як суддів, так і прокурорів), присяжного засідателя (який є членом журі в суді ассізів), адвоката, публічного службовця, представника закону, уповноваженого національної поліції, митниці, пенітенціарної адміністрації або будь-якої іншої особи, яка володіє публічною владою, або особи, на яку покладається який-небудь обов'язок щодо публічної служби, під час виконання чи у зв'язку з виконанням цих функцій або обов'язків, якщо статус потерпілого очевидний чи відомий виконавцю. Згідно з пунктом 5 статті 221-4 Кримінального кодексу Франції відповідальність передбачається за ті ж діяння щодо свідка, потерпілого або цивільного позивача з метою перешкодити повідомленню фактів, подаянню скарги чи наданню показань у суді або ж у зв'язку з повідомленими ним фактами, поданою скаргою чи показаннями, даними в суді [3, с. 172-173].

Так само Кримінальний кодекс Болгарії поряд із загальною нормою кваліфікованого вбивства "посадової особи, представника громадськості" (частина 1 статті 116) у частині 3 статті 116 передбачає відповідальність за вбивство судді, прокурора, слідчого чи особи зі складу Міністерства внутрішніх справ під час виконання або у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи функцій" [15, с. 94-95].

Тобто французький і болгарській законодавці, на відміну від українського, не роблять різниці між кваліфікованим убивством та "спеціальним" убивством із потерпілим, що має особливий статус.

З огляду на те, що в КК України поряд із пунктом 8 частини 2 статті 115 існують також норми, що встановлюють відповідальність за посягання на життя, передбачені статтями 112, 348, 379, 400, 443 КК України, а санкції всіх цих норм є тотожніми, така різниця в підходах законодавців різних країн не є принциповою.

Висновки. На нашу думку, наявність в українському кримінальному законі таких спеціальних норм (статей 112, 348, 379, 400, 443 КК України) дає можливість через об'єкт посягання точніше встановити мотиви й мету злочинного посягання на життя, коли вбивство використовується як спосіб впливу на певні державно-владні відносини та інститути. Крім того, ці норми мають очевидно виражений превентивний характер. Тому їх присутність у вітчизняному кримінальному законі є скоріше позитивною ознакою порівняно із законодавством країн континентальної Європи.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

2. Кримінальний кодекс Федеративної Республіки Німеччина / наук. ред., вступ. ст. Д. А. Шестакова; предисл. Р. Р. Йешека; пер. з нім. Н.С. Рачковой. - СПб. : Юридичний центр Прес, 2003. - 522 с.

3. Кримінальний кодекс Франції / наук. ред. К. В. Головко, Н.Е. Крилової; предисл., пер. з фр. Н.Е. Крилової. - СПб. : Юридичний центр Прес, 2002. - 648 с.

4. Кримінальний кодекс Голландії / наук. ред. Б. В. Волженкина; пер. з англ. І. В. Миронової. - 2-е вид. - СПб. : Юридичний центр Прес, 2001. - 510 с.

5. Борисов в. І. Злочини проти життя і здоров'я: питання кваліфікації / в. І. Борисов, Ст. Н. Куц. - X. : Консум, 1995. - 104 с.

6. Бородін С. В. Злочини проти життя / С. В. Бородін. - СПб. : Юридичний центр Прес, 2003. - 467 с.

7. Бріч Л. П. Розмежування складів злочинів, спільною ознакою яких є суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті людини / Л. П. Бріч // Вісник Львівського університету: зб. наук. праць. Серія "Юридична". - 2008. - Вип. 46. - С. 178-192.

8. Гороховська О. В. Вбивство через необережність: проблеми кримінальної відповідальності / О. В. Гороховська. - К. : Паливода А. В., 2007. - 180 с.

9. Марін О. К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм / О. К. Марін. - К : Атіка, 2003. - 224 с.

10. Остапенко Л. А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України) : автореф. дис. ... канд. юриди. наук: спец. 12.00.08 "Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право" / Л. А. Остапенко. - К., 2003. - 17 с.

11. Ярмиш Н.М. Проблеми відмежування вбивства від деяких суміжних злочинів / Н.М. Ярмиш // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х., 2005. - Вип. 29. - С. 114-118.

12. Бріч Л. П. Теорія розмежування складів злочинів: [монографія] / Л. П. Бріч. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2013. - 712 с.

13. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. N° 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03.///224

14. Диваева И.Р Спорные вопросы толкования некоторых квалифицированных видов убийства в теории уголовного права и судебной практике / И.Р. Диваева, Т.Н. Нуркаева // Пробелы в российском законодательстве. - М. : Медиа-ВАК, 2014. - № 2. - С. 127-129.

15. Кримінальний кодекс Республіки Болгарія / наук. ред. А. В. Лукашова; пер. з болг. Д. В. Милушева та ін. ; вступ. ст. Й.І. Айдарова. - СПб. : Юридичний центр Прес, 2001. - 296 с.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті, виділіть слово та натисніть Shift + Enter
 
Предмети
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, хімія, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страхове дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Етика і естетика
Інше