Меню
Головна
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Туризм arrow Андрій Шевченко (життя українських футболістів)

Андрій Шевченко (життя українських футболістів)


"Андрій Шевченко (життя українських футболістів)

Форварда Андрея Ім'я українського футболіста Андрея Шевченка нині в усіх на вустах. За кожним його кроком на полі ревного стежать заповзяті вболівальники, а останній матч з участю Шеви обговорювали навіть далекі від спорту люди. У свої двадцять п'ять Андрій став людиною світового (принаймні у спорті) масштабу. Однак мало хто зик, що зродився цей талант не на столичних стадіонах, а в глухому селі Двірківщині Київської області.

Дарма шукати рідне Шевине село на карті чи гортати телефонні довідники, аби дізнатися, де ж воно є і хто в ньому живе. Невеличка Двірківщина за кількадесят кілометрів від Яготина -- село маловідоме, не знайті його навіть на карті руху автобусів Яготинського району!

Знайті будинок відомого футболіста не просто: усі вони схожі, мов брати-близнюки, а жодних меморіальних табличок на честь Андрея Шевченка ще не почепили. Втім, виявилося, що навіть випадковий перехожий знає, де колись живий футболіст.

Загальноосвітня середня школа N 216. За якихось сто метрів від під'їзду. При вході охоронець. Ліворуч на стіні -- великий плакат із зображенням усміхненого Андрея Шевченка і стенд з найкращими спортсменами -- послідовниками футболіста.

Вчителі кажуть, що улюбленим предметом хлопця була історія, а от на алгебрі чи фізиці він часами нудьгував. Траплялося, що і сам уроки прогулював, і хлопців підбивав. Директор школи навіть батьків викликав і просив перевести" хуліганистого учня в іншу школу, але все владналося.

"Андрій цілими днями пропадав на пустирі за школою, -- пригадує мама -- Любов Миколаївна. -- 3 ранку до вечора міг ганяти м м'яча, прибігав додому весь замурзаний, в подряпинах, але гордо розповідав, що забив три голи. Ми з батьком трохи його гавкали, пояснювали, що не можемо кожного місяця купувати нові кеді, але він ладен був грати у футбол і босоніж, примудрявся так навіть голи забивати. Тож доводилося купувати нові кеді. А коли ламав руку чи ногу і мало не наступного дня знову рвався на стадіон, ми з чоловіком зрозуміли: футболіста в синові не вбити..."

Хто зна, чи так би успішно склалася футбольна кар'єра єра Шевченка, якби саме тоді в його житті не з'єднання явився перший тренер Олександр Шичко. Він і розгледів у худорлявому школяреві майбутнього футбольного генія, запросивши хлопця у футбольну школу "Динамо". З ним вперше у свої 12 років Андрій Шевченко потрапив за кордон у складі дитячої команди. Майже з сьомого класу Шевчик, як називали його однокласники, собі не належав: тренування, збори, поїздкі, матчі... Учителька хімії Надія Миколаївна Нечай пригадує, як одного разу Андрій попросив її: "Тепер мені вашого предмета не наздогнати. Дозвольте вивчити якийсь параграф, а ви мені поставите те, що захочете". П'єр ятірку вчителька поставити не могла, трійку-не хотіла. Так Андрій дістав четвірку з хімії.

У класі Шевченко не був найвищим, але на фізкультурі завжди ставав першим. Учитель переставляв його назад, а за якусь хвилину він знову стояв попереду шеренги. Деколі з однокласниками грали у футбол на ящик мінералки, а в старших класах -- і на пиво. Вчителька математики Лідія Василівна Серенко вважає, що серед однокласників Андрій був лідером, його поважали за спортивні успіхи, а дехто йому й заздрив. Бо він єдиний з усієї школи бував за кордоном, носив справжній костюм "Адідас", привозив жуйки, запальнички, брелоки і блискучі баночки з-під кока-коли, яку в Радянському Союзі мало хто бачив. Він уже тоді гарно одягався, носив стильні куртки та кросівки і дарував однокласникам електронні іграшки, якими бавилися, зриваючи уроки, і дівчата, і хлопці. Та не лише футбол захоплював Андрея: педагоги пригадують, що міг і з хлопцями у курилці за школою подиміти, і на дискотеках за дівчатами упадав. "До третього класу Андрієві подобалася Аня Скрипка, -- розповідає Клара Петрівна Заїка. -- Три роки поспіль на 8 Березня він дарував їй модні тоді парфуми "Пікова дама", книжку "Повість про сина" і гілочку мімози. Потім вона перейшла в іншу школу, а симпатією Андрея стала ще одна Аня, з якою він товаришував. Вона навіть казала, що Шева -- її майбутній чоловік, але Андрієві ніколи було думати про романи..."

Він був звичайним хлопцем і не зазнавався, що їздить по закордонах, считают його наставники. Міг з кимось побитися, але за десять хвилин відразу мирився. Міг не лише заради футболу, але й заради хорошого фільму урок пропустити. Бувало, не встигав чогось вивчити, але сміливо виходив до дошки, бо знав: хлопці підкажуть. Коли ж його просили допомогти вирішити якийсь конфлікт, ніколи не відмовляв...

Андрій Шевченко став першим українцем, який тримав у руках Кубок чемпіонів. Травми дещо зіпсували форвардові сезон-2002/2003, проте у вирішальні його миттєвості Шевченко знову нагадав про себе влучними ударами і по праву розділив командний успіх. Сьогодні українець став фундатором нового успіху своєї команди - здобуття скудетто. 22 голи у поточному чемпіонаті, останній з яких (на цей момент) визначається як "золотий" - доказ того, що лінія нападу славетного клубу, безперечно, може асоціюватися з уродженцем Двірківщини.

Андрій любити повертатися до Києва. "Суперзірка" італійського чемпіонату, фаворит багатьох апеннінських опитувань і улюбленець міланських тиффозі, він залишається тим самим українським хлопцем, який у далекому дитинстві мріяв зодягнути футболку київського "Динамо". Але, на відміну від багатьох із нас, не просто мріяв-а долав, крок за кроком, тернистий шлях до своєї мрії.

Нині вже кожен уболівальник знає історію тих перших кроків, які зробив хлопчик із Яготина, тому повторюватися ще раз не варто. Слід тільки нагадати, що Андрій сьогодні, як і раніше, високо цінує ті уроки футбольної майстерності, які він вчив у динамівській школі під керівництвом свого першого тренера Олександра Шпакова. І дуже часто, повертаючись до Києва, зустрічається зі своїм учителем...

Учитися треба завжди. З цією аксіомою, простою й очевидною, але такою важкою для втілення в життя, Шевченко почав своє футбольне життя. Вже на початку 90-х його тренер у "Динамо-2" Володимир Онищенко був упевнений, що цей футболіст за багатьма факторами виокремлюється з усієї команди, але Андрій продовжував своє навчання, долаючи й футбольні, й життєві труднощі.

Це нині здається, що шлях Шевченка до вершин був прямимо і стрімким. Здається, адже важко уявити, що впродовж двох років юний форвард то з'єднання являвся в основному складі "Динамо", то зникав з нього, повертаючись у другу команду. І навіть після того, як Андрій, уперше вийшовши на поле в турнірі Ліги чемпіонів, відкрив лік своїм євром'ячам і водночас подарував нам, хоч і на короткий термін, надію на перемогу над "Байєрном" і вихід до чвертьфіналу, -- навіть тоді місце в головній команді ще не було заброньовано за ним. Усі погоджувалися з оцінкою таланта Шевченка, але, посилаючись на вік хлопця, якому виповнилося тільки 18, говорили-у нього все попереду.

Як було йому? Йому, який уже довів невипадковість своєї появи у футболі й більше не хотів "знижки" на вік? Скільки юних талантів, які загубили молоді роки в безвихідді "дублю", ламалися або переходили в інший клуб, де ставали незамінними... Шевченко мовчав. Можна перегорнути всі газети дев'яносто третього, дев'яносто четвертого, дев'яносто п'ятому п'ятого-в численних його інтерв'ю ви не знайдете жодного рядка скарги.

Він мовчав. І грав. Поступово, навіть непомітно, ввійшов до числа тих гравців, без яких "Динамо" уявити було вже неможливо. Але й після цього вчився, адже виходило не все й не одразу. 1996 рік -- рік двадцятиріччя -- був не тим, які футболісти заносять до свого активу. Уже була вся команда, яка за рік почне сходження до європейських вершин, але перемог ще не було. І нині, коли київська молодь програє, саме спогад про 1996-й залишає віру в те, що й новий дев'яносто сьомий не за горами...

Колись Лобановському пощастило із Блохіним: він прийшов, коли цей суперфорвард уже відбувся й виходив на свій пік. Потім Лобановському пощастило із Шевченком. Але й обом "зіркам" українського та європейського футболу пощастило з Лобановським: він з'єднання являвся в тій момент, коли гарному футболістові потрібен був один поштовх, щоб стати видатним.

Як у 1973-му й 1984-му, у 1997-му Лобановський повернувся вчасно й ще раз спростував марксистський постулат щодо заперечення ролі особистості в історії. І саме того року народився видатний футболіст Андрій Шевченко, про якого Європа дізналася завдяки хет-трику у ворота "Барселони" на "Ноу Камп" і перед яким зняла, нарешті, капелюха після дублю у ворота "Реала" на "Олімпійському", коли володар Кубка чемпіонів склав свої повноваження.

Влітку 1999-го Андрій попрощався з "Динамо". І відтоді ще більше любити Київ. Не тому, що залишив його переможцем. А тому, що любить до нього повертатися.

Італія чекала Андрея Шевченка з надією. Адже вже побачила того Шеву, який ставив на коліна європейських грандів. Але чекала з острахом. Адже згадувала, як таким же тріумфатором приїхав на Апенніни за 11 років до цього Олександр Заваров, але не зміг підкорити найфутбольнішу країну Старого Світу. Та й усі ми -- хіба не згадували десятки вітчизняних "зірок", які поїхали за кордон, щоб там згаснути?

Та Шевченко їхав до "Мілана", маючи мету -- спростувати стереотип, який склався на Заході стосовно гравців з пострадянського простору. Він знав, що його очікує надскладний іспит найважчим у світі чемпіонатом, де футбол із задоволення перетворився у виснажливу роботу із однією метою -- заслужити прихильність тиффозі. Знав, й не звертав увагу на скептичні give, які лунали й у Італії, й в Україні. Андрій, як і за п'ять років до дебюту в "Мілані", зосередився на формулі -- вчитися й грати.

Утім, це вже не був Шевченко перших київських років. Тієї Шева мовчав, коли було важко. Новий -- розумів необхідність створення власного іміджу, тому навчився говорити навіть тоді, коли цього робити не хочеться, й говорити тільки ті, чого від нього чекають. Щирий київський хлопець залишився на динамівському дворику-на "Сан-Сіро" вийшов форвард, який за всіма пунктами відповідає європейськім стандартам.

І йому повірили. Повірили спочатку ті, -- від кого залежало його місце на футбольному полі -- Сильвіо Берлусконі й Альберто Дзаккероні. Тренер бачив у ньому футболіста, здатного виконати будь-яку роботу, президент -- форварда, який має єдину місію -- забивати. Не дарма ж "володар заводів, газет, пароплавів" пообіцяв Шевченкові відпочинок на своїй яхті, якщо тієї заб'є 24 м ячі в сезоні серії "А".

Андрій їх забив. Забив саме стільки, скільки просив Берлусконі. Стільки, скільки вистачило, щоб у першому ж італійському сезоні стати найкращим бомбардиром чемпіонату. І хоча пізніше визнавав, що саме останні місяці тієї першості були найважчими, коли доводилося примушувати себе, але нова вершина вже була під його ногами...

Інколи, хоча й дуже рідко, Шевченко визнає, що відчуває втому. Звичайну втому, яка приходити у періоди, коли ентузіазм новачка закінчується, й починається монотонний процес щоденної роботи, який нічого спільного із колишнім задоволенням не має. Але біда в тому, що саме в цей час треба все доводити знову.

Напередодні іншого італійського сезону в Андрея вірили всі. Він був єдиним гравцем "Мілана", якому не висловлювали претензії за те, що команда Дзаккероні поміняла "золото" 1999-го на "бронзу" 2000-го. Мілан вірив у повернення на найвищий щабель і головну роль у цьому поверненні відводив, безумовно, українцеві.

Влітку нинішнього року Італія підбивала підсумки чергового сезону в серії "А". "Мілана" серед найкращих не було -- він, уже без Дзаккероні (й, фактично, без Мальдіні), опустився ще на два рядки, залишивши сподівання на "скудетто" ще взимку. І тільки Шевченко, знову забивши 24 м ячі, не міг бути звинуваченим у негараздах гранда. Навіть за умови, що повторення попереднього показника залишило Андрея на другій сходинці в реєстрі бомбардирів серії "А", цей факт довів: випадок перестав бути випадком, адже повторився двічі. І "ринкова вартість" міланського форварда української збірної неухильно пішла вгору.

... Андрій Шевченко -- патріот "Мілана". Ще рік тому в інтерв'ю "Українському футболу" він розповідав, що, як гравець своєї команди, не може радіти успіхам "синьо-чорних" сусідів. І тільки навесні нинішнього року, після того, як "Мілан" за його безпосередньої участі розтрощив "Інтер" -- 6:0, Шева сказав: "Навіть трохи прикро за "Інтер"..."

Андрій Шевченко -- патріот серії "А". Скільки б фахівців у лапках і без таких не висловлювалися щодо зниження рівня італійської першості, посилаючись на "об'єднання єктивні" єврокубкові показники, міланець, як і раніше, ставить на перше місце серію "А", а на друге -- всі ліги інших країн. Адже знає серію "А" зсередини краще за нас усіх.

Третій сезон "Мілан" поєднує слово "напад" із прізвищем "Шевченко". Третій сезон Андрій поєднує для себе слово "матч" із словом "гол". І щоразу сподівається не тільки на індивідуальні здобутки, але й на командні.

Так створений футбольний світ, що в біографії кожного гравця по закінченні його кар'єра кур'єри залишаються тільки титули, командні й індивідуальні. Так, уже не одне покоління вболівальників знає про Пеле тільки те, що він був триразовим чемпіоном світу й забив за свою кар'єр єру більше тисячі м ячів. Усе інше залишилося тільки на кіноплівці та в спогадах ветеранів уболівальницького руху.

Андрій Шевченко -- людина честолюбна. Саме цій рисі характеру він має завдячувати, говорячи про все, чого досяг. І саме ця риса змушує українця все частіше згадувати про вершини, які він не підкорив. "Для виправлення ситуації є двадцять перше століття", - так сам Андрій говорив ще восени 1999-го, маючи на увазі своє заочне змагання із ван Бастеном, але-не тільки його. Маючи індивідуальні титули, яким позаздрять більшість футболістів світу, з командних Шевченко володіє тільки званням чемпіона й володаря Кубка України, здобутими ще в "Динамо"".

"Мілан" останніми роками розчаровував. Доки Шева встановлював власні рекорди, його команда "летіла" в усіх змаганнях, де брала доля-серії "А", Кубку Італії, Лізі чемпіонів. Нинішнього сезону "Мілан"продовжує боротьбу на всіх фронтах, тільки ліга поступилася місцем менш престижному Кубку УЄФА. І дуже хочеться вірити, що бодай одна з цих, непідкорених Андрієм вершин, поповнить поки що невеликий реєстр його титулів. Хоча не можна виключати, що вже цієї зими "Мілан" спокуситься на шалені суми, які пропонує "Реал", і Шевченкові доведеться поборотися за Лігу чемпіонів і першість у прімеро. А клуб Берлусконі, щоправда, в такому випадку й на минулорічні успіхи сподіватися не зможе...

У "Мілані", "Реалі" чи десь ще, Шевченко свого досягне. Але його біль (і наш також) -- збірна України. Адже тільки успіхи національної дружини дарують можливість потрапити на головні футбольні форуми -- чемпіонати світу та Європи.

У одному зі своїх інтерв'ю Андрій сказав, що, тільки потрапивши в Італію, зрозумів важливість світового та європейського форумів. Чим визнав, що не до кінця розумів трагедію збірної України, яка не пройшла хорватів у 1997-му. Трагедію, в якій Шевченко та його товариші не були винні. Трагедію, автором якої став арбітр із звучним прізвищем Педерсен.

Натомість трагедію 1999-го він відчув сповна. І тому, що важко було шукати причини словенського провалу десь поза межами збірної. І тому, що, на думку багатьох, саме невихід національної команди на Євро-2000 позбавив Шевченка європейського "Золотого м яча"...

На початку нинішнього року Андрій вірив, що все буде добре. Зустрічаючи Новий рік, читачі "Українського футболу" прочитали його слова: "Я не вважаю, що нині наші шанси потрапити на чемпіонат світу гірші, ніж перед початком змагань.... Нам треба всі свої поєдинки зіграти вдало, й тоді путівка на світовий форум буде наша".

те, що трапилося потім, знаємо ми всі. Бажання бути учасником, а не спостерігачем змагань у Японії та Південній Кореї Андрій Шевченко підтвердив кількістю м'ясного ячів, забитих за збірну. Але не варто забувати: у футболі за результат відповідальність несуть одинадцять футболістів. І тренер...

Життя не зупиняється навіть після найдошкульніших поразок. Посумувавши п'ять хвилин, ми повинні думати про те, як перемогти завтра. Саме завтра, а не післязавтра, адже не варто забувати, що футбольне життя швидкоплинне. І надто жорстокими стосовно Шеви видаються думки окремих фахівців, які радять пожертвувати чемпіонатом Європи 2004-го й готувати команду до чемпіонату світу-2006. Адже він готовий битися за перемогу сьогодні, коли футбольна кар'єра єра сходити на пік! І непідкорених вершин ще достатня.

...Леонід Буряк, Михайло Фоменко, Володимир Онищенко, Анатолій Коньков. Це не просто перелік видатних футболістів чи авторітетних тренерів. Це -- тільки окремі імена із списку вітчизняних "зірок", які жодного разу не зіграли на чемпіонатах світу чи Європи. І дуже не хотілося б, щоб цей список продовжувався. А в 2006-му Андрієві Шевченку буде тридцять...

Улюблене заняття : великий теніс, автомобілі.

Кумири : "Динамо" Київ зразка 1986 р, Пеле, Зіко, Платіні, Ромаріо.

Улюблені співаки : Фреді Меркурі, Лайма Вайкуле.

Улюблені актори : Абдулов, Джулія Робертс

Улюблений фільм : "Голкіпер".

Цитати:

А мені немає справи до індивідуальних призів. Я про це часто говорив і не втомлюся повторювати: головне, щоб мої команди вигравали - «Мілан» і збірна.

Каха Каладзе : "Прийшов Шевченко і відразу став лідером, кращим бомбардиром не тільки "Мілана" але і взагалі Серії А"

Галліані : "Я зацікавлений, щоб Андрій залишався в команді назавжди! Такий гравець, як Шева, ніколи не повинен бути проданий, ми повинні зберегти його у себе навіть після закінчення його кар'єри»

В. о. Лобановський січень 2002 року : «Замінити Шевченка завдання практично нездійсненне, тому, що самі футболісти кажуть: такі гравці народжуються раз на століття»

«Шевченка селекціонери «Мілана» переглядали півтора року, цікавлячись не тільки грою, голами, але й відносинами з партнерами, з суддями, внефутбольными інтересами Андрія...І тільки потім прийняли рішення»

«Шевченко зараз визнана зірка світового футболу, за рахунок гри та імені якого підтримується імідж України. Шевченко зараз це все... і не тільки для «Мілана» але і для України»

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті, виділіть слово та натисніть Shift + Enter
 
Предмети
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, хімія, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страхове дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Етика і естетика
Інше