Меню
Головна
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Фінанси arrow Державне регулювання ринків фінансових послуг в країнах ЄС

Державне регулювання ринків фінансових послуг в країнах ЄС


Введення

фінансовий ринок послуга державний

Питання реформування системи регулювання за ринками фінансових послуг в країнах ЄС з'явилися через негативний вплив фінансово-економічної кризи 2008 року. Кризові явища, які охопили фінансову систему країн Європи вказали на недоліки її державного регулювання. Одним з таких недоліків вважають відсутність єдності у проведенні макро - і микропруденционой політик як на національному рівні країн-членів, так і на рівні всього Європейського Союзу.

Питання дослідження діючих систем державного регулювання в країнах Європи присвячені наукові розробки Н. Внуковой (Внукова, 2014), Б. Шуторовой та П. Теплого (Љъtorovб, Teplэ, 2014), C. Гудхарта[1] і C. Ингвеса[2], Д. Матолчи[3], Ч. Лентнера[4], Е Нієра[5], Д. Тсомокоса[6] та ін. У роботі Н. Внуковой (Внукова, 2014) акцентовано увагу на імплементації критеріїв Solvency II та їх вплив на розвиток страхових ринків ЄС, у т. ч. Польщі в період їх дії (з 1 січня 2016 р.). В роботі Б. Шуторовой та П. Теплого (Љъtorovб, Teplэ, 2014) розглядаються питання відповідності банків нових вимог Базель ІІІ та ролі державних регуляторів країн ЄС у приведенні їх мікро - і макропруденційних політик. У наукових працях C. Гудхарта і Д. Тсомокоса[7], Е Нієра[8] розглядаються переваги та недоліки функціонування мегарегулятора на ринках фінансових послуг в країнах ЄС, однак ними не враховуються національні особливості державного регулювання в країнах проведення дослідження. У роботах Д. Матолчи[9] і Ч. Лентнера[10] розглядається функціонування державного нагляду ринку фінансових послуг Угорщині, однак не аргументується необхідність консолідації полнмочий регулювання в Національному Банку Угорщини. С. Гудхарт і Д. Шоенмакер, аналізуючи банківські кризи в розвинених країнах, доводили ефективність механізму мегарегуляции ра ринку фінансових послуг, проте не зачіпали аналіз консолідації повноважень макро - і микропруденциального регулювання.

Аналіз робіт наведених вище вчених дозволяє зробити висновок про недостатній дослідженні даного питання, враховують останні зміни, які відбуваються в системі державного регулювання ринків фінансових послуг більшості країн-членів ЄС.

Метою наукової статті є оцінка реформістських процесів в системі державного регулювання ринків фінансових послуг в країнах ЄС. Задачі роботи: визначення переваг і недоліків, які притаманні інтегрованої моделі регулювання ринку фінансових послуг в країнах ЄС; характеристика англійської та угорської реформи державного регулювання ринків фінансових послуг; проведення групування країн ЄС щодо микропруденционных повноважень органів нагляду за ринками фінансових послуг.

Створення інтегрованої моделі регулювання ринків фінансових послуг: переваги і недоліки

В наукових дослідженнях передкризового періоду, присвячених дослідженню розвитку ринків фінансових послуг, не було конкретизовано, повинен мікропруденційний нагляд інтегруватися в Центральний Банк (ЦБ) («інтегрована модель»), або повинен існувати секторальний нагляд («відокремлена модель»). Як перша, так і друга модель містить ряд переваг і недоліків, адже монетарна політика та політика «останнього кредитора» дозволяють отримати синергетичний ефект, так і можуть суперечити одна одній.

Наукові дослідження C. Гудхарта і Д. Тсомокоса[11], Е Нієра[12], а також С. Ингвеса[13] дозволяють оцінити переваги та недоліки інтеграції регулятивних функцій у ЦП (табл. 1).

Таблиця 1

Переваги і недоліки створення інтегрованої моделі регулювання ринків фінансових послуг в країнах ЄС*

Критерій

Переваги інтеграції

Недоліки інтеграції

1.

Нагляд

1. Вирішення непорозумінь, які виникають при існуванні «наглядової дуалізму»:

- однозначна відповідальність одного органу;

- синхронізація цілей (макро - і микропруденционных політик);

- повноцінний обмін інформацією.

2. Велика інституційна незалежність посилює репутацію органу серед учасників ринкових.

3. ЦБ є учасником міжбанківського ринку та розпоряджається первинною інформацією про ситуацію на ринку.

4. Здійснюється синергія з грошово-кредитною політикою ЦБ

5. Концентрація професійних фахівців в одному органі здатна посилити ефективність виконання покладених функцій.

1. Існування принципу «більше очей більше бачать» - означає, що більша кількість наглядачів більшою мірою здатні виявити системні ризики.

2. Позитивний вплив конкуренції між органами нагляду.

3. Ефективна співпраця між органами може забезпечити і стабілізаційна Фінансова Комісія.

2.

Роль «останнього кредитора» («Lender of Last Resort»)

1. Накладення цієї функції на ЦП сприяє більш ефективної та активної наглядової роботи

2. При існуванні потреби кредитування фінансової установи ЦБ володіє повною інформацією про платоспроможність установи

1. Тісні зв'язки між органом нагляду і піднаглядними установами можуть призвести до несвоєчасного визнання фінансової установи неплатоспроможним.

3.

Банківський союз

В межах т. з. Банківського союзу в країнах єврозони створюється інтегральна надзирательная модель, де микропруденционная функція буде розташовуватися в ЄЦБ.

4.

Монетарна політика

Безпосереднє одержання інформації микропруденционного характеру сприяє проведенню більш ефективної монетарної політики.

Провали у проведенні нагляду за фінансовими установами зменшують ефективність монетарної політики і сприйняття її зовнішнім середовищем.

5.

Вплив на суспільство

Ліквідація дуалізму функцій сприяє скороченню бюджетних витрат.

Повністю інтегрований нагляд ляже непосильним відповідальністю і концентрацією функцій ЦБ.

На даний час існує досить невелика кількість методологічно правильно здійснених емпіричних досліджень, які досліджують це питання у світлі практичного досвіду. У переважній більшості ці дослідження підтвердили велику ефективність «інтегрованої моделі» державного регулювання ринків фінансових послуг.

Як вчені Гудхарт і Шоенмакер (Goodhart, Schoenmaker, 1995), які досліджували банківські кризи 90-х років, так і дослідники нинішньої фінансової кризи Меруше і Ниер[15], прийшли до висновку, що при інтегрованої моделі відбувалося відносно менше банкрутств банків, виникали фінансові кризи та дисбаланси з істотно меншими негативними наслідками для всієї фінансової системи. Зазвичай ці дослідження були лише орієнтирами, адже в кожному конкретному випадку існує сукупність факторів, які по-різному впливають в різних країнах. До них слід віднести загальнодержавні особливості - політичну ситуацію, адміністративне побудова, історичні особливості, а також особливості функціонування всієї фінансової системи - її розвиток, концентрацію ринків, секторальну та міжнародну інтеграцію і т. п. Звичайно, єдність всіх факторів, що визначають контекст оптимальної структури державного нагляду за ринками фінансових послуг.

Внаслідок появи фінансової кризи починає переважати тенденція інтеграції нагляду за ринками фінансових послуг в структуру ЦБ. Багато країн Європи з розвиненим фінансовим ринком обрали шлях злиття секторальних органів нагляду в структуру ЦБ, причому, на даний час зворотний процес не спостерігається. Хоча за реформами ховаються різні причини і стимули їх проведення, однак можна виділити дві причини злиття. З одного боку, у більшості випадків існували недоліки співпраці між відокремленими секторальними органами нагляду, які існували навіть у випадку формального створення спільних форумів для обміну інформацією між ними. З другої сторони, посилилася необхідність макропруденційного регулювання внаслідок глобалізації фінансових відносин, тобто фокусована на діяльності конкретних суб'єктів ринку система державного регулювання не була у можливості своєчасно виявити і оцінити ризики системного характеру. Останні роки макропруденционная відповідальність однозначно перейшла до національним банкам, яка в більшості випадків вимагала переходу і микропруденционных повноважень з метою синхронізації мікро - і макропруденционных політик.

Більшість ЦБ країн ЄС вже мають у своєму розпорядженні мікропруденційний інструментарій для виконання функцій, тим не менш в посткризовий період до списку країн додалися нові (рис. 1).

Малюнок 1 Країни Європейського Союзу, де Центральні Банки наділені микропруденционными повноваженнями за період 2008-2013 рр.

Реформування макро - і микропруденционного регулювання в ЄС: англійська і угорський досвід

у Великобританії В 2013 році завершилося об'єднання органу нагляду за ринками фінансових послуг - " Financial Services Authority (FSA) з ЦП. На думку автора доцільно коротко проаналізувати процес інтеграції органів нагляду за фінансовим ринком у Великобританії, адже в передкризовый період державне регулювання ринку фінансових послуг Великобританії вважався еталоном для інших країн. Більшість розвинених країн наслідувало великобританському досвіду організації регулювання ринків фінансових послуг.

Однак, система регулювання фінансових ринків у Великобританії, яка базувалася на роботі трьох незалежних наглядових органів - FSA, Міністерства фінансів та ЦБ - і робота яких координувалася спільною робочою комісією, вказала на неможливість протидіяти системних ризиків. Дослідження, присвячені оцінці ефективності розгалуженої системи державного регулювання Великобританії довели, що така система не була в можливості своєчасно оцінити і нівелювати і реагувати на ризики системного характеру. У зв'язку з недопущенням прояви негативного впливу криз в майбутньому, Уряд Великобританії почав процес реформування системи державного регулювання ринків фінансових послуг.

В рамках реформи відповідальність за фінансову стабільність і весь макро - і микропруденциооный інструментарій повною мірою перейшли до ЦБ Англії. За микропруденционное регулювання діяльності фінансових установ відповідає дочірнє установа ЦБ під назвою «Prudential Regulatory Authority (PRA)», а за макропруденційне регулювання - комісія з макропруденционной політики (Financial Policy Committee (FPC)). Обидві установи функціонують в структурі ЦБ. Однак функції захисту прав споживачів та нагляду за ринками були передані новому, окремо чинного установі - Financial Conduct of Authority (FCA).

В межах ЦБ за макропруденционную політику відповідає FPC - вона стала тим органом, до якого надходить вся макро - і микропруденционная інформація, а також та, що стосується захисту прав споживачів фінансових послуг. Саме в цьому органі приймається рішення щодо впровадження єдиної політики у цій сфері. FPC засідає щоквартально і в її склад входять Глава ЦБ Англії, інші чотири керівника ЦБ Англії, в т. ч. керуючий PRA, керуючий FCA, чотири зовнішніх члена, визначених Міністерством фінансів (HM Treasury), а також один делегований представник Міністерства фінансів без права голосу.

На даний час FPC має два основних повноваження. З одного боку, може надавати рекомендації учасникам ринку і державним органам, де у випадку двох фінансових наглядових органів (PRA і FCA) здійснюється за принципом «дій або пояснюй» (comply-or-explain)[16]. З другої сторони, може наказувати цим двуморганам застосовувати певні макропруденционные інструменти. На початковому етапі до її компетенції віднесли визначення розміру анти(контр)циклічного буфера і секторальних (диференційованих) норм мінімальної капіталізації (базового капіталу), проте надалі планується розширення його макропруденційного інструментарію при умові рекомендації такої необхідності Урядом. FPC готує піврічний Стабілізаційний Доповідь, в якому розміщений аналіз поточного стану, а також з метою забезпечення прозорості ведення своєї діяльності доповнює Доповідь скорочений варіант протоколу засідань.

Слід зазначити, що приклад реформування державного регулювання ринків фінансових послуг у посткризовий період наслідували й інші країни Євросоюзу. Так, в Бельгії та Ірландії здійснена інтеграція наглядових органів в структуру ЦБ. Також до цієї когорти країн слід віднести Чехію, Італію, Францію і Литву, в яких регулювання банківської діяльності, і до цього часу відносилося до компетенції ЦП, однак, внаслідок кризи регулювання страхового ринку і ринків капіталу також перейшли до нього.

Державне регулювання ринків фінансових послуг Угорщини реформовано у зв'язку з негативними наслідками фінансової кризи 2008 року. Існувало три причини виникнення і поглиблення світової фінансової кризи в Угорщині, які пов'язані з недостатнім державним регулюванням. Перша полягає в тому, що органи регулювання відносно пізно виявили системні ризики, друга - відповідальні керівники недооцінили рівень впливу останніх на стабільність фінансової системи, та, третя, полягає в тому, що виявлені проблеми не були адекватно сприйняті відповідальними керівниками наглядових органів. Внаслідок появи великої кількості загроз стабільному функціонуванню фінансового ринку Угорщини (висока ступінь кредитної заборгованості в іноземній валюті, високий рівень державного боргу, в т. ч. високої частки зовнішнього боргу), настання фінансової кризи негативно впливало на стабільність фінансових ринків. Внаслідок цього в Угорщини постало питання ефективності здійснення державного регулювання фінансових ринків в системі органів, до яких входять Державний орган нагляду за ринками фінансових послуг Угорщини (PSZБF), Міністерство національної економіки Угорщини (NGM) і Національний банк Угорщини (MNB). Фактично, постало питання ревізії розподілу наглядових функцій і наділених ним прав для своєчасного виявлення системних ризиків та можливості оперативного та ефективного реагування при їх появі.

Фінансова криза вказав на недоліки діючої на той час інституційної системи державного регулювання. Координація роботи між цими трьома інститутами була необхідною умовою забезпечення стабільної роботи фінансової системи. Координацію роботи між ними в передкризисный період здійснювала стабілізаційна Фінансова Комісія (PSB), а в посткризовий період - Фінансовий стабілізаційний Рада (PST). Однак, під час функціонування PSB і PST не було визначено відповідального за нагляд системних ризиків[17], не був забезпечений обмін важливою інформацією і координацію відповідних органів.

Законодавство Угорщини чітко не визначала відповідальних за державний контроль системних ризиків, тобто не існувало законодавчо визначеного органу нагляду за макропруденционными ризиками. Функції виявлення останніх були розділені між PSZБF і MNB, однак повноваженнями для їх ліквідації вони не були наділені.

Усвідомлюючи необхідність більш ефективного державного нагляду за фінансовими ринками, MNB був наділений додатковими повноваженнями у 2012 році[18]. Однак і вони не гарантували здійснення нею ефективної макропруденційної політики, яке було пов'язане з обмеженими можливостями впливу, а також відсутністю необхідних повноважень для застосування існуючого макропруденційного інструментарію. Такими недоліками законодавства у 2012 році:

1. Невідображення законодавством першочергової відповідальності і необхідних повноважень ЦБ Угорщини. Незважаючи на те, що за економічну політику відповідають одночасно і Міністерство національної економіки, і PSZБF, відповідальність за виявлення системних ризиків, їх оцінку та наслідки однозначно лягали на MNB. Незважаючи на те, що MNB мав у своєму розпорядженні широкий спектр інструментарію для нівелювання впливу системних ризиків, внаслідок дублювання функцій нормотворчої діяльності Урядом в цих питаннях, відповідальність MNB за макропруденционную політику не була однозначною.

2. Нечітке визначення стратегічних цілей макропруденциооной політики. Недолік існуючого законодавства полягав у відсутності чіткої дефініції цілей макропруденционной політики. Адже, крім забезпечення стабільного функціонування фінансового ринку, не була вказана стратегічна мета забезпечення стабільного економічного зростання шляхом активізації фінансовими посередниками кредитування на ринку фінансових послуг.

3. Неоднозначність у повноваженнях MNB щодо інструментів та заходів впливу. MNB мав повноваження видавати розпорядження та рекомендації лише в тих питаннях, які не врегульовані законами і Постановами Уряду Угорщини. З одного боку, це обмежувало ЦБ в питаннях безпосереднього впливу, хоча такі повноваження є необхідними для виконання MNB поставлених Законом «Про Центральному банку Угорщини»[19] функцій, а з другої - дублює таку відповідальність з іншими державними органами. Також не було визначено, що за прийняті рішення та вжиті заходи хто і якою мірою буде нести відповідальність.

4. Відсутність повної єдності прийнятих в Угорщині макропруденционных рішень з Європейською системою фінансового нагляду[20].

До того часу в Угорщині не існувало єдності у проведенні микропруденционной і макропруденционной політик. За першу відповідав PSZБF, а за другу MNB. Так, закон, який регламентував діяльність PSZБF[21], передбачав, що «...завданням Органу нагляду є співпраця з MNB у попередженні виникнення системних ризиків і зменшення, а також ліквідації існуючих» [22]. Розподілена відповідальність між PSZБF і MNB у визначенні системних ризиків є носієм тієї проблеми, що органи, які аналізують масив інформації з різних джерел можуть по-різному оцінювати ризики, ці оцінки можуть бути протилежними. Таким чином, ускладнюється процес доведення провини чи бездіяльності органів при виникненні системних ризиків.

Не вважалося достатнім співробітництво між PSZБF і MNB в докризовий період, яке не могло попередити появу системних ризиків (наприклад, зростання кредитної заборгованості населення в іноземній валюті). Рамки співпраці між органами у посткризовий період істотно не змінилися. Прийнятим у 2010 році закону про діяльність PSZБF[23], посилився його наглядовий інструментарій і було сформовано Фінансовий стабілізаційний Рада. Проте, PST, як і PSB, не була уповноважена компетенціями, була лише дорадчим форумом, де щомісяця здійснювалися консультації та обмін інформацією. Вона не змогла забезпечити необхідну глибину і інтенсивність роботи між PSZБF і MNB.

Ускладнювало співпрацю між цими органами і те, що на середніх і нижчих ланках не було створено відповідне інституційне та професійне співробітництво. Не були частими загальні засідання щодо питань стратегічного характеру, загальні професійні заходи, спільні навчання, на які здійснювалося б рішення симулированных кризових явищ, а також не були узгодженими повідомлення, які направлялися для зовнішніх користувачів.

Для подолання проблем, які існували в системі регулювання фінансових ринків і ринку фінансових послуг зокрема, в кінці 2013 року відбулося приєднання PSZБF до MNB, створивши в останньому окремий департамент нагляду за ринками фінансових послуг Угорщини[24].

Створення мегарегулятора ринку фінансових послуг Угорщини, шляхом інтеграції PSZБF в структуру MNB (Љъtorovб, Teplэ, 2014) дозволила отримати ряд переваг. До них слід віднести такі:

1. Інтеграція сприяла синхронності проведення мікро - та макропруденционной політик. Адже в попередні роки вже було здійснено велику кількість невдалих спроб синхронізації діяльності PSZБF і MNB з метою більш ефективного регулювання роботи піднаглядних установ. Було апробовано декілька форм оперативного співробітництва цих органів, проте така кооперація не призвела до більш ефективної їх роботи. Злиття двох органів було простим, тим не менш надійним способом, завдяки якому мікро - і макропруденционные знання доповнюють один одного на шляху виявлення системних ризиків, а в моменти прийняття рішень ці два підходи підсилюють один одного.

2. Державне регулювання фінансового ринку під егідою MNB дозволило створити максимально незалежний орган, який здатний контролювати діяльність фінансових установ, які є носіями системних ризиків. У посткризовий період на міжнародному рівні намагалися зменшити ризики впливу діяльності великих фінансово-кредитних установ на фінансові ринки національних держав. Для цього органи державного регулювання вимагають виконання підвищених вимог щодо капіталізації цих установ, створюють плани санації, а також в деяких випадках поділяють депозитну діяльність від ризикованих видів діяльності (інвестиційної, торговельної) - створюючи особливі, більш вимогливі умови для піднаглядних установ. Інтегрований в MNB нагляд, який має в своєму розпорядженні весь необхідний мікро - і макропруденционный інструментарій, здатний гарантувати необхідний захист від зовнішнього втручання, що є необхідною умовою нагляду за фінансово-промисловими групами.

3. Інтеграція забезпечила оптимальне алокацию регулятивного та контрольного інструментарію. Загальновідомо, що не існує конкретно визначеної межі між макро - і миропруденционными політиками, і існують такі інструменти, які одночасно дозволяють досягти як макропруденционные, так і микропруденционные мети. До таких належать, наприклад, критерій адекватності капіталу (в межах співпраці ICAAP-SREP для кредитних установ[25]), який за рішенням органу, відповідального за макропруденционный нагляд, може бути збільшено для кредитної установи, яка проводить ризиковану діяльність. Однак, недопущення або обмеження певних послуг або діяльностей на ринку, які несуть в собі елементи системного ризику, що були в розпорядженні PSZБF, а не MNB. Таким чином, найбільш ефективне застосування всього спектру макро - і микропруденционного інструментарію здійснюється за умови зосередження їх в одному органі.

4. При можливої неплатоспроможності фінансових установ, їх санацію і тимчасове адміністрування здатний краще всього здійснювати орган державного регулювання, у якого зосереджені всі необхідні компетенції. Кредитно-страхова сфера є якраз такою, де необхідно одночасно застосовувати як макро-, так і мікропруденційний інструментарії і компетенції. Це пов'язано з тим, що з одного боку, необхідно правильно оцінювати платоспроможність, ліквідність та оперативну діяльність кредитних і страхових установ, а з другої - оцінити як вплине неплатоспроможність даних установ на стабільність усієї фінансової системи. Швидке проходження криз у часі (наприклад, масове дострокове розірвання депозитних договорів з кредитними установами або полісів страхування життя) потребує якнайшвидшого прийняття критично важливих рішень, які не можуть бути предметом відносно повільних консультацій між різними органами нагляду.

5. Інтеграція державних органів дозволяє проводити єдину, скоординовану і надійну комунікаційну політику.

6. Злиття дозволило більш чіткіше і наполегливіше захищати національні інтереси на міжнародному рівні. До моменту злиття PSZБF і MNB були учасниками різних європейських комісій, колегій, а також існували випадки участі обох органів у форумах, проте тільки в одного з них було право голосу. Існували випадки суперечності при впровадженні політик між MNB і PSZБF.

7. Завдяки інтеграції двох державних наглядових органів відбулося скорочення державних витрат на їх утримання. На момент об'єднання витрати держави на один державного службовця та їх кількість були і до того одними з найнижчих в ЄС (враховуючи територію країн-членів), і завдяки ліквідації дубльовані функції досягнуто повну мінімізацію державних витрат.

В цілому можна констатувати, що в переважній більшості країн-членів ЄС ЦБ виконує функції микропруденционного регулювання (рис. 1, табл. 2.).

Таблиця 2

Мікропруденційний нагляд у країнах ЄС*

Відокремлені органи нагляду

ЦБ є наглядова мандат

Twin Peaks (пруденционный нагляд ЦБ, нагляд за дотриманням прав споживачів і за ринком в цілому відділений)

Повна інтеграція в ЦБ

Дания

Эстония

Финляндия

Польша

Латвия

Мальта

Швеция

Люксембург

Австрия

Испания

Италия

Португалия

Кипр

ФРГ

Румыния

Словения

Болгария

Греция

Франция

Голландия

Великобритания

Бельгия

Словакия

Венгрия

Чехія

Ірландія

Литва

Для повного розуміння компетенції органів регулювання ринків фінансових послуг в країнах ЄС необхідно внести певні пояснення щодо деяких країн. В Італії нагляд за діяльністю банків здійснює одночасно і ЦБ і спеціально уповноважений орган нагляду за ринками фінансових послуг. До функцій ЦБ Іспанії, Румунії, Болгарії, Словенії та Кіпрі віднесено нагляд за кредитними установами. Функції нагляду за банками і фінансовими посередниками в Італії має ЦБ. В межах ЦБ Португалії здійснюється банківський нагляд і пов'язана з ним захист справ споживачів. ЦБ ФРН (Bundesbank) поділяє функції з нагляду BaFin. У Греції до ЦБ віднесено нагляд за кредитними установами і страховиками, а нагляд за ринками капіталів проводить окремий орган - HCMC. Як вже було зазначено вище, в межах структури ЦБ існує окремий орган пруденційного нагляду - PRA. У Франції нагляд за ринками капіталів здійснює окремий орган (AMF), а також в межах ЦБ Франції існує відокремлений структурний підрозділ, який проводить нагляд за кредитними установами і страховиками (ACP).

Висновок

В цілому, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок про різноманітне бачення різних країн ЄС у питаннях регулювання ринків фінансових послуг, проте, цілком очевидним є те, що кризові явища, які охопили фінансовий ринок розвинених країн став викликом і перед самою її системою державного регулювання. У зв'язку з цим, актуалізувалися процеси реформування чинної системи державного регулювання ринків фінансових послуг. Останні реформи, які були проведені в Англії та Угорщини підтвердили, що консолідація макро - і микропруденционных повноважень в єдиному органі дозволить більш ефективно протидіяти в майбутньому системним ризикам і своєчасно нівелювати їх вплив.

Джерела

1. Внукова, Н.М., Медведєва, І.Б., Андрійченко, Ж. О. та ін. (2014). Розвиток ринків фінан-сових послуг в умовах європейської інтеграції [Розвиток ринків фінансових послуг в умовах європейської інтеграції]. Харків: Ексклюзив.

2. Goodhart, C., Schoenmaker, D. (1995). Should the Functions of Monetary Policy and Banking Supervision Be Separated?. Oxford Economic Papers. New Series, 47(4), 539-560.

3. Љъtorovб, B., Teplэ, P. (2014). The Level of Capital and the Value of EU Banks under Basel III. Prague Economic Papers, 23(2), 143-161. doi: 10.18267/j.pep.477.

4. A felьgyeleti felьlvizsgбlati folyamat: Pйnzьgyi Szervezetek Бllami Felьgyelete. Retrieved from: http://www.pszaf.hu/data/cms2255405/SREP_archive.pdf.///487

5. Az Orszбggyыlйs Alkotmбnyьgyi, igazsбgьgyi йs ьgyrendi bizottsбgбnak jelentйse a 2002-2010. kozotti lakossagi deviza- eladosodas okainak feltarasarol, valamint az esetleges kormanyzati felelхsseg vizsgalatarol (2012). Retrieved from: http://www.parlament.hu/irom39/05881/05881.pdf.

6. Goodhart, C.A.E., Тsomocos, D.P. (2012). Financial Stability in Practice. Cheltenham: Edward Elgar Publishing.

7. Horбkovб, M., Jordan, A. (2013). How countries Supervise their Banks, Insurers and Securities Markets. London: Central Banking Publications.

8. Ingves, S. (2011). Central Bank Governance and Financial Stability. Basel: Bank for International Settlements.

9. Lentner, C. (2013). Bankmenedzsment: bankszabбlyozбs, pйnzьgyi fogyasztуvйdelem. Budapest: Nemzeti Kцzszolgбlati йѕ Tankцnyv Kiadу Zrt.

10. Matolcsy, G. (2015). Egyensъly йѕ nцvekedйs. Budapest: Kairosz Kiadу.

11. Merrouche, O., Nier, E. W. (2010). What Caused the Global Financial Crisis? Evidence on the Build-up of Financial Imbalances 1999-2007 (IMF Working Paper, WP/10/265). Retrieved from: https://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2010/wp10265.pdf.///501

12. Nier, E.W. (2009). Financial Stability Frameworks and the Role of Central Banks: Lessons from the Crisis. (IMF Working Paper, WP/09/70). Retrieved from: https://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2009/wp0970.pdf.

13. Nier, E.W., Osiсski, J., Jбcome, L.I., et al. (2011). Towards Effective Macroprudential Policy Frameworks: an Assessment of Stylized Institutional Models (IMF Working Paper, WP/11/250). Retrieved from: https://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2011/wp11250.pdf.

14. Recommendation of the European Systemic Risk Board of 22 December 2011 on the macro- prudential mandate of national authorities (ESRB/2011/3) (2011). Retrieved from: http://www.esrb.europa.eu/pub/pdf/ESRB_Recommendation_on_National_Macroprudential_Mandates.pdf?87d545ebc9fe76b76b6c545b6bad218c.

15. The Financial Policy Committee's powers to supplement capital requirements: a Draft Policy Statement (2013). Retrieved from: http://ftalphaville.ft.com/files/2013/01/The-Financial-Policy-Committees-powers-to-supplement-capital-requirements-BoE.pdf.

16. 2010. йvi CLVIII. tцrvйny: a Pйnzьgyi Szervezetek Бllami Felьgyeletйrхl.

17. 2012. йvi XCIX. tцrvйny: a Magyar Nemzeti Bankrуl szуlу 2011. йvi CCVIII. tцrvйny mуdosнtбsбrуl.

18. 2013. йvi CXXXIX. tцrvйny: a Magyar Nemzeti Bankrуl.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті, виділіть слово та натисніть Shift + Enter
 
Предмети
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, хімія, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страхове дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Етика і естетика
Інше